Кісельова В. Покровський НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Артемівської районної ради

Село Покровське і покровчани  в роки німецької окупації

У кожного з нас є своя мала батьківщина, де ми народилися, вчились, виросли та зробили свої перші дорослі кроки. Для всіх покровчан таким місцем є наше рідне село Покровське, яке по праву вважається одним із найстаріших сіл Донецького краю. У 2015 році село відзначить свою 243-ю річницю народження. Його історія багата на події. Неабияку роль у збереженні морально – духовних цінностей народу   відіграють музеї. При Покровському НВК   працює музей  «12 відважних», в якому містяться матеріали про діяльність «Каровської Спілки піонерів»  – єдиної в Україні дитячої  підпільної організації, яка в роки війни боролася з ворогами.  Працюючи екскурсоводом у музеї, відвідуючи заняття гуртка  «Юні музеєзнавці»,  я зрозуміла, як важливо для історії, для прийдешніх поколінь збереження історичної пам’яті

Тема дослідження: «Село Покровське і покровчани в роки німецької окупації».  Об’єктом  дослідження стали події  історії села Покровське  з листопада 1941 року по вересень  1943 року.

Мета роботи: дослідження однієї з найтрагічніших і найгероїчніших сторінок історії рідного села – німецької окупації.

Працюючи над даним дослідженням, ми зустрілися з 10  жителями села, свідками німецької окупації. Під час зустрічей ми вели фото та відео зйомку, відвідали Покровську сільську раду та Артемівський краєзнавчий музей, вивчили матеріали, наявні в шкільному музеї «12 відважних» та  в мережі Інтернет. 

Два роки село та його жителі перебували під владою гітлерівців,  мужньо захищали свої родини,  своє рідне село, свою Батьківщину. На жаль, з плином часу все менше залишається  людей, які були очевидцями цих подій. Тому тема нашого дослідження набуває особливої актуальності.  Актуальність нашої роботи полягає ще й у тому, що ця сторінка історії села мало досліджена .

     Село Покровське  було окуповано фашистами 14 листопада  1941 року.        З історичних джерел та свідчень очевидців ми прийшли до висновку, що політика окупантів була спрямована на фізичне винищення місцевих жителів, перетворення їх на робочу силу, духовне вихолощення й деградацію мешканців окупованих районів, вандалізм щодо їх культурних цінностей.  Протягом всього періоду окупації фашисти та поліцаї грабували місцеве населення. У книзі Татаринова С.Й .та Лєвітова Е.В. читаємо: «Почалося полювання за свинями, курями, яйцями , всякими харчами»[ 13 ]Окупанти забирали домашніх тварин, залишаючи місцевих жителів без засобів для існування. Звичайно, такі дії призвели до фізичного виснаження місцевих жителів, особливо дітей.  Про це при зустрічах говорив і кожен очевидець тих подій . Вони згадують, що окупанти вели себе як господарі і відразу вдалися до залякування місцевого населення. Допомагали фашистам  у здійсненні  вбивств та злочинів  деякі місцеві жителі, які ставали на бік фашистів. За наказом поліцая Нагрудного Івана були розстріляні комуністи – колгоспники Клименко Агафія , Лагер Марія з сином, комсомольцем Миколою. Був убитий колгоспник Анацький, повішений учень школи Вася Суменко, який за спогадами Нескоромної А.М., висів цілий місяць. Було розстріляно декілька невідомих, що зайшли без документів в Покровське, які так і залишились невідомими.

Особливо страждали під час німецької окупації діти. За спогадами дітей війни, фашисти примушували їх працювати, били за найменший вияв непокори чи просто без будь –яких причин, постійно залякували . Проте були деякі  окупанти, які ставилися до місцевого населення з гуманністю. Такі давали дітям їжу та лікували їх.

Ці дії окупантів, звичайно, зустрічали опір з боку місцевого населення. В селі була створена єдина в Україні дитяча підпільна організація «Каровська спілка піонерів».  До загону увійшли семеро юнаків і п’ять дівчат. Командиром загону одноголосно був обраний Вася Носаков .Члени «Каровської Спілки піонерів» розповсюджували листівки, збирали зброю, здійснювали диверсії проти ворога, допомагали в звільненні військовополонених з концтабору м. Артемівськ. Після звільнення села хлопці –каровці пішли на фронт та стали синами полку. Шестеро з них героїчно загинули.  Нами записані спогади каровців Олени Нікуліної, яка нині мешкає в с. Бахмутське,  та Прокопенка Анатолія, який проживав в  м. Артемівськ. Біля школи , як нагадування  прийдешнім поколінням про подвиг, стоїть пам’ятник Васі Носакову, а при Покровському НВК працює музей «12 відважних».

5 вересня 1943 року ввечері бійці  225 –а і 226-а дивізії визволили село Покровське від фашистів. Це було справжньою радістю для місцевих жителів.

Залишаючи село, фашисти спалили спалили будівлю школи, магазини, зірвали і спалили вальцовий млин, міст,  спалили колгоспні будівлі та більше 50 будинків жителів села. Вороги залишили після себе одні руїни та згарища. Про це згадують всі опитувані нами  респонденти.

В результаті дослідження ми прийшли до висновків:

·        Німецька окупація негативно позначилася  долях та здоров’ї жителів села, оскільки окупантами не були створені елементарні умови для життєдіяльності людей:  продукти харчування  реквізувалися німцями, не надавалася медична допомога місцевому населенню( крім поодиноких випадків) Звичайно, такі дії призвели до фізичного виснаження місцевих жителів, особливо дітей.

·          Негативно окупація позначилася і на моральному стані місцевих жителів, що зумовлено жорстоким ставленням окупантів до місцевого населення. Моральний стан жителів села   багато в чому був детермінований німецькою фашистською владою.

·          Загальні збитки, завдані окупантами, становили 2 мільйони 730 тис. карбованців: повністю знищене сільськогосподарське виробництво( рільництво, тваринництво), зруйновано ферми, маслобійню, вальцевий млин,  магазини. спалено 50  хат мирних жителів .

·          Німецька окупація негативно позначилася на системі освіти підростаючого покоління : школа працювала, але більшість дітей не навчалися, не працювали клуб, бібліотека.

·          Німецька окупація негативно вплинула на демографічну ситуацію як у всій Україні, так і в селі Покровське. Це зумовлено загибеллю  великої кількості чоловічого населення села.

          Часи змінюються, але незмінними залишається патріотизм, працелюбність, мужність , відданість людям та рідному селу. Серед жителів нашого села немало особистостей, які  стали  прикладом для молоді, майбутніх  поколінь. Буде жити пам'ять про них, буде жити рідне село. Саме  в цьому  і полягає основний аспект актуальності  нашого дослідження. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА  ЛІТЕРАТУРИ

1.Ф. Вігдорова , Л. Печернікова « 12 відважних» .

2. М. Гранберг « Это было в селе Покровском» .

3.  Грідіна М. «Чинники патріотизму українського народу в роки Великої Вітчизняної війни» // «Історичні і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., -с.67.

4. В. Дем’яненко « Сини полків» .

5. Добров П. Історична пам'ять та уроки минулого // «Історичні і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., - с.12.

6.Коваль М.В. 1941-й рік і проблеми історичної памяті / М.В.Коваль // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей. – К., 2003. – С.5.

7. Історія міст і сіл УРСР. Донецька область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.

8. Ніколаєць Ю. у «Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.)» «Історичні і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., - с. 56.

9.Спогади жителів села Покровське – свідків німецької окупації .

10. Овчіннікова Я. « Діти та підлітки Донбасу в умовах Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).

 11.Спогади старожила с. Покровське Нагорного Тимофія Євстафійовича  в авторському рукопису Єни Олексія Івановича.

12.О. Стяжкіна, В. Носков « Образ початку Великої Вітчизняної війни у свідомості дітей воєнного покоління» // «Історичні і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., -с.139.

13.С.Й. Татаринов , Е. В. Лєвітов  « Покровське – найдавніше село Бахмутського краю», - м. Артемівськ, 2010 рік .

14. С.Й. Татаринов, Н. І. Тутова «Суспільно – політичне та духовне життя в окупованому  Артемівському районі та м. Артемівську( 1941 -1943 р.)» // «Матеріали обласної науково –краєзнавчої практичної конференції, присвяченої 65 – ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 років»-  ,м. Донецьк,2010 рік, с.20.

Інтернет – ресурси

http://uk.wikipedia.org

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Iipd/2009_1/07Ovchinnikova.htm

http://topreferat.znate.ru/docs/index-5425.html?page=175

http://uk.wikipedia.org/wiki

http://www.donbass.dn.ua/2002/5/20234/20234-01.htm

Ткачук С. ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 Дзержинської міської ради

Ткачук Світлана
загальноосвітня школа 
І-ІІІ  ступенів № 10 
Дзержинської міської ради

Донецької області

 Історія  Другої світової  війни

у фондах шкільного музею «Подвиг»

     Наближається 70-річчя закінчення  Другої   світової  війни  в Європі, яка була  основним  театром військових дій в цій війні.  Складовою частиною  Другою  світової війни була війна  фашистської Німеччини проти СРСР.

   Зберегти пам'ять про минулі події 1939-1945 років  допомагають музеї, у тому числі і шкільні. В загальноосвітній школі № 10  музей з'явився  в 2004 році (донині була  кімната бойової  і трудової слави). В 2012 році  музей  отримав  свою теперішню  назву – «Подвиг».

  Шкільні музеї  за визначенням Т.М. Крупи [8, с.14] мають  ряд особливостей -  створюються дітьми  і педагогами,  вільні від контролю  з боку державних органів, мають  частіше за все краєзнавчий  характер. Крупа Т.М. відзначає, що шкільні  музеї  можуть  вивчати  історію  рідного  краю.  У такому разі такий шкільний  музей можна назвати  і краєзнавчим, і музеєм  історичного профілю  [8, с.15].

  Музей   в  ЗОШ № 10 «Подвиг»  можна з  упевненістю віднести до історичного. В 2012 році музей  під керівництвом директора школи Міткалової Тетяни Олександрівни отримав нове приміщення  і експонати в ньому розташувалися  по  розділах:  Друга світова війна,  історія підприємства  селища Кірове – шахти «Північна», трудовий  подвиг земляків  в післявоєнний час, за часів хрущовської «відлиги» і брежнєвського «застою». Тут  же  і  історія школи, яка була відкрита 31 серпня 1964 року.

  Музей по праву можна назвати мовчазним хранителем пам'яті [9, с.7]. основна роль шкільного музею -  сприяти  патріотичному вихованню.

Виникає питання, на основі  яких  фактів, подій, осіб вітчизняної історії виховувати молоде покоління? [3, с.10]. Серед векторних  напрямів  по патріотичному вихованню значення  мають соціальний напрям  і військовий,  саме  останній передбачає вивчення військової  історії України  часів Другої світової війни [2, с.7].

   В нашому музеї більше  ста експонатів, присвячених Другій світовій війні. Ось переді мною тека – «Зі шкільної  парти - на фронт». Оформили її учасники  пошукового загону «Спадкоємці Перемоги» в 2010 році. Для оформлення теки були використані фото. Фотографії знайомлять  нас з тими, хто до війни навчався і закінчив  Кіровську  середню школу «Прапор Комуни» (так називалася загальноосвітня школа №11), а потім пішли  воювати. Серед цих випускників: Амелін Леонід Іванович, 1918 роки народження; Шабанов Іван  Іванович; Довгих Олександр Костянтинович.

  23  червня 1941 рік почалася мобілізація мирного населення на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР. До 1 липня в Озброєні Сили  СРСР було мобілізоване більше 5 мільйонів чоловік, з Української РСР  - близько 2 мільйонів [1, с.460]. І серед цих захисників були випускники Кіровської середньої школи.

  Донбас був повністю окупований в червні 1942 року, але більшість сіл Дзержинського району були окуповані раніше – 22 жовтня 1941 року. З перших днів війни в місті почалися репресії та трудова повинність [1, с.466]. В музеї є матеріал про підпільників – комсомольців, які діяли в місті Артемове.

    Олексій Іванович Цуркан розказав про дії підпільної групи «Стріла». Керував групою комуніст Ситник, допомагали йому чотири комсомольці 16-17 років: Микола Тарасов, Володимир  Олексієнко, Анатолій  Обухівській, Єгор Поляков. Підпільна  група діяла недовго, на початку грудня  1941 року підпільники  були арештовані  за доносом  поліцая Бабарики. Розстріляли юних підпільників 5 грудня 1941 року. 

    Ще  одна сторінка Другої світової  війни пов'язана з  «остарбайтерами».  Музей має у своєму розпорядженні матеріал експедиційного загону 9-а класу ЗОШ № 10 від 2008 року про Герасименка Федіра Петровича.

До Німеччини він  був насильно вивезений на початку листопаду 1942 року.   Майже три роки Федір  Петрович знаходився в  Німеччині. Після звільнення у вересні 1945 року  призвали Герасименка Ф.П. до лав Радянської Армії. Демобілізувавшись в жовтні 1950 року, Федір Петрович повернувся до України. Статус остарбайтера він отримав  в січні 2002 року після  звернення  у Федеративну Республіку Німеччини. Помер він у 2009 році.

    Усередині шкільного двору стоїть кам'яний  знак з написом: «Вчителям – учасникам Великої Вітчизняної Війни». У   фондах музею «Подвиг»  є  автобіографія  і фото колишнього вчителя музики нашої школи Сердюка Миколи Ілліча, з автобіографії  дізнаємося про його бойовий шлях у роки війни.

    Маємо спогади вчителів, чиє дитинство «обпалене  війною». Це Прокопенкова Галина Максимівна, Шестопалова Антоніна Дмитрівна та Герасименко  Віра Олексіївна. В німецькій окупації перебувала Галина Максимівна, якій на той час виповнилося 7 років. Її дитинство було голодним, бо німці відбирали у населення практично все, а коли вони відступали, то спалили все навкруги. У Гур'ївській області була Герасименко В. О. Сюди були евакуйовані машинобудівний завод та його робітники з селища Новгородське (під час війни називалося Нью-Йорк). В далекій Якутії допомагала фронту 17-ти річна Антоніна Дмитрівна. Вона працювала у лісі, шила теплий одяг. Війна перекреслила усі її плани -  22 червня для випускників закінчилося початком війни.

      Таким чином, робота з  фондом шкільного музею  «Подвиг» дозволяє  нам  зробити висновок, що музейний предмет дійсно є джерелом інформації про події  Другої світової війни [6, с 10]. Музеї зберігають пам'ять про минуле, якщо його не пам'ятати, тоді як же нам жити? Отже, підемо до тих, хто ще живий і збережемо їхні спогади у шкільних музеях.

                                        Список використаних джерел та літератури

1.     О. Д. Бойко «Історія України», Київ «Академвидав» - 2007 с. 460-461, 463-467;

2.     О.Ю. Бондаренко «Актуальні питання патріотичного  виховання» журнал «Історія та правознавство» -  2014 . - № 3-  с.5-10

3.     О. Ю. Бондаренко «Як виховати патріота?» ж-л «Історія та правознавство»  -2014. - № 4- с.10-12.

4.     «Велика Вітчизняна війна». Коротка ілюстрована історія війни для юнацтва, Москва «Молода гвардія»  - 1975. - с.103-105.

5.     «Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр», короткий науково-популярний нарис, видання Політичної літератури під ред.. П. А. Жиліна, с. 55, 64, 68.

6.     Т. М. Крупа. «Нотатки про музейний предмет», ж-л «Історія та правознавство» -2014. - № 5 - с. 9-11.

7.     Т. М. Крупа. «Фонди шкільного музею» ж-л «Історія та правознавство» - 2014. - № 6 – с.16-17.

8.     Т. М. Крупа. «Назва і профіль музею». Ж-л «Історія та правознавство» - 2014.- № 4.- с. 13-16.

9.     В. В.Говорова. Музейна педагогіка. Ж-л «Історія та правознавство»2014. - № 2 -с.7.

Бендяк О. ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 Димитрівської міської ради

Бендяк Ольга

ОШ № 9 г.Димитров

Клуб «Поиск»: историческая память о деятельности подпольных групп на территории Димитрова

Сегодня, в преддверии 70-й годовщины со дня окончания Второй мировой войны особенно актуальными становятся исследования сущности нацистского «нового порядка», страниц истории военного времени, так как мир, спасенный от гитлеровской чумы, помнит сегодня и будет помнить всегда нечеловеческое напряжение сил и полную самоотдачу, мужество и бессмертие, проявленные людьми разных национальностей в самой страшной и кровопролитной войне ХХ века.

В первые дни войны сотни добровольцев нашего города ушли на фронт. Историю подпольной организации г. Димитрова и г. Красноармейска по крупицам собирает поисковая группа в рамках работы клуба «Поиск» общеобразовательной школы І-ІІІ ступеней № 9 Димитрова. Членами клуба собраны материалы о воинах Советской Армии и партизанских подразделениях, Героях Советского Союза П.С. Китченко, А.А Александрове, о фронтовых шахтёрских династиях шахты им. Димитрова.

21 октября 1941 года в наш город вошли немецкие танки. Начался период оккупации. В ответ на террор полицаев, издевательства и зверства в сердцах людей закипал гнев. В мае 1942 года появились первые листовки.

Это действовали подпольно-патриотические группы А. Скибы, Ф. Капустина, В. Касьяна, В. Чумака. Они устраивали завалы на шахте им. Димитрова с лозунгом: « Ни одной тонны угля немецким оккупантам!» Они также устраивали побеги военнопленных, выводили из строя оборудование. Позже, в феврале, подпольщики сражались за освобождение родного города. 9 человек были схвачены немецкими оккупантами и были брошены в застенки гестапо. Они были зверски убиты и похоронены в парке шахты им. Димитрова в братской могиле. Надежда Дарко, работавшая медсестрой в больнице, скрывала раненых танкистов. Филипп Капустин, Лев Воробьевский, Василий Касьян взорвали немецкий эшелон на железнодорожной станции Красноармейск. Искра Макаренко, Надежда Дарко, Татьяна Ненич, Лев Воробьевский, Василий Капустин , Николай Удальцов, Татьяна Корниенко, Филипп Капустин были расстреляны фашистами 22 июня 1943 года. Их имена увековечены на мемориальных досках, стендах музеев, в названиях улиц нашего города.

Война набирала обороты, катила огненным смерчем по земле Украины. Подвиг мужества совершался на протяжении сотен километров. Что поддерживало солдат в борьбе против ненавистного врага? Что давало силу их натиску, ломавшему сопротивление фашистов? Ответ один: Родина!

На фронтах войны жители нашего города – шахтеры, строители, учителя – отстаивали каждую пядь родной земли, сокрушая врага. Рабочий шахты им. Димитрова, разведчик Ахметгали Мухамадеев, совершил подвиг, подобный подвигу Александра Матросова, он награжден посмертно орденом Ленина. В память о нем установлена мемориальная доска на одном из домов улицы, названной его именем.

На Параде Победы в 1945 году в рядах сводных полков всех фронтов Великой Отечественной войны прошли четыре горняка шахты им.Димитрова: Петр Семенович Педык – техник-механик минно-торпедного полка ВВС Черноморского флота, Даниил Лукьянович Хижняк – командир боевого расчета артиллерийского орудия; Михаил Петрович Ночка – старшина, водитель грузовика, подвозившего снаряды на передовую; Николай Иванович Ковтун – рядовой стрелкового полка. Все они воевали с первого и до последнего дня войны, а после войны работали на родной шахте.

Память людская не беспредельна. Она уходит вместе со временем, отдаляющим нас от военного лихолетья. Эта тревожная мысль не дает покоя поколению, обожженному войной. Поэтому празднование Дня Победы – реальный символ продолжения жизни и истории, символ единой нравственной нити, незримо соединяющей отцов и детей.

Письма фронтовиков, фотографии, личные вещи героев бережно сохраняются в школьном музее и кабинете истории.

Встречи с ветеранами, походы в музеи города, изучение документальных материалов, пешеходные экскурсии к памятникам, уроки мужества – реальная ниточка памяти разных поколений.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Чуприна Э.В. «Поиск», «Мы - димитровцы» повесть, поемы, очерки, фотографии. 2009-г.Крас-КІООО Кр. Типография. с-216

2. Сабуров М. «Відвойована весна» Київ. Видавництво «Україна» 2008

3.Кузьма Кузьмич Григорьев «Юность, опаленная войной. Воспоминания о войне». Донецк: УКНТЭК, 2001 – 48 с.

4. Олейников М.Л. Красноармейск. Ист. – краев. очерк. Донецк «Донбасс».

5. Клерфон Е.Д., Волков В.П.. Фотоальбом «Донеччина».

6. Подзолкин М.А. Очерки по истории «Горняцкая слава». Раздел «В тяжкую пору» с.36, «Вставший из руин» с.41., «Пришли солдаты с фронта» с. 44

7. Стеблякова Л.В. «Солнце из забоя» Глава вторая. Помним всех поименно. С.43-70

Коломицева Ю. ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 Димитрівської міської ради

Коломыцева Юлия

 ОШ I-III ступеней № 10

Димитровского городского совета

СТРАНИЦЫ ПАМЯТИ, ОПАЛЁННЫЕ ВОЙНОЙ.

ЖИЗНЬ-ПОДВИГ АЛЕКСАНДРОВА Н.А

      Желание углубиться в историю прошлого, желание больше знать о событиях и людях-героях Второй Мировой войны побудило нас заняться исследовательской деятельностью. Эта работа является только первым этапом в нашем исследовании. Она создана на основе как известных исторических фактов, так и наших личных исследований, встреч с людьми, знакомства с материалами музеев г.Красноармейска и п.Гродовки, изучения разных  литературных   источников, семейных архивных материалов семьи  Н. А. Александрова.
      Цель: показать и рассказать молодому поколению о поэзии военных лет, быте и о страшных годах Великой Отечественной Войны. 

      Актуальность: каждый человек просто обязан знать историю своего народа, края. Книгу можно использовать на уроках истории, для повышения информативности темы урока, в музеях,  для привлечения внимания и аранжировки данной эпохи.  Некоторые материалы из книги можно включать  в отдельные статьи  печатных изданий.

      Значение: воспитывать гордость и память о своих бесстрашных героях, привить молодому поколению любовь к Родине, смелость, упорство, трудолюбие, патриотизм.

      Методологической основой нашей работы являются методы научного познания. А именно методы: универсального характера (историко-логический), формально-логического характера (анализ, синтез, обобщение, сравнение). В процессе исследования также использован метод хронологического подхода в изложении материала.

       Будучи уверенным в том, что современному поколению детей и молодежи не достаточно тех сведений о  Великой  Отечественной  войне, которую они получают на уроках истории и от средств массовой информации, мы приняли решение о создании «Книги памяти».

Книга состоит из нескольких частей:

- Война. Ее начало.

- Битва под Сталинградом.

- Освобождение Донбасса.

- Битва за Украину.

- Поэзия, опаленная войной.

- День Победы.

     Помимо книги памяти, мы создали альбом, посвященный жизни героя СССР  Никиты Алексеевича Александрова. В альбоме использованы редкие материалы из семейного архива, в том числе и оригинальные фронтовые фотографии, письма и выписки из приказов, из которых мы узнали о героической жизни героя Советского Союза.

     В ходе исследований мы узнали, что Никита Алексеевич родился 28 мая 1905г. в поселке Гродовка. До войны работал на шахте, принимал активное участие в борьбе против врагов Советской власти. В 1942 году окончил Московское военно-политическое училище. Был замполитом 2 роты отдельного учебного батальона 157 стрелковой дивизии, агитатором 239 гвардейского стрелкового полка 76 гвардейской стрелковой дивизии 61 армии. Воевал на Сталинградском, Западном, Брянском, Центральном фронтах. Никита Алексеевич рассказывал своей сестре: «Виходили ми мокрі, обмерзлі, а кругом степ. Але все пережили радянські люди. Гинули наші бійці, а дома чекали їх сім`я, батько , мати…».

      15 января 1944 г. удостоен звания Героя Советского Союза. Награжден орденом Ленина, двумя орденами Красного Знамени, орденами Отечественной войны 2-й степени, Красной Звезды, медалями.  После войны принимает активное участие в восстановлении разрушенного Донбасса. С 1946 года майор Н.А. Александров — в запасе. Жил в г.Донецке. В течение 20 лет работал в Донецком научно-исследовательском угольном институте. Скончался 31 декабря 1971 г.

      Говорить о победе – значит, прежде всего, вспоминать о том, как она досталась и о тех, кто её завоевал. Наша работа – это дань глубокого уважения и признательности сегодняшнего поколения землякам, отдавшим жизнь за свободу и независимость нашей нации в годы Великой отечественной войны.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ И ЛИТЕРАТУРЫ

1. Серия  «Украина. Вчера, сегодня, завтра» Литовченко С.Д.
Л64   История земель украинских – Х.: Фактор, 2008 – 200 с. ил. – (серия «Украина. Вчера,  сегодня,  завтра»).

2. Донбасс в годы Великой Отечественной войны 1941 – 1945. Известные и неизвестные страницы истории. – Донецк: АОЗТ «Издательство «Донеччина», 2008. – 432 с. ил.

3. Книга Памяти Украины. Донецкая обл.: Заключительный том «Безсмертя» (Головна ред. Кол.: Кириченко Л.Д. (руководитель) и др. – Донецк: Донбасс, 1999. – 336 стр.

4.Чуприна Э.В. Огненные годы. 2013. 400стр. (без вставок) Издательство Государственное Предприятие «Ордена Знак Почета» Всеукраинское государственное многопрофильное издательство «Донбасс», св-во о госрегистрации  ДК  №4492 от 25.02.2013.

5. Єкасьов, Б. Червоний Яр. Донеччина. – 2006. – 18 травня (№32). – С. 2.

6. Михалёв Иван Фёдорович, 1933г. рождения, г. Димитров, беседа длилась 2 часа, запись сделана 5 апреля 2015 года.

7. Алемской Степан Ефимович 1921г. рождения, г. Димитров, беседа длилась 1 час, запись сделана 2 апреля 2015 года.

Погромська В. Зорянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу П.С. Дубрівного Костянтинівської районної ради

Погромська Вікторія

Зорянська СШ І-ІІІ ст..

Костянтинівської районної ради

РОЛЬ ШКІЛЬНОГО  МУЗЕЮ «НАДБАННЯ СТОЛІТЬ»

В ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДІ

Давно вже зарубцювалися рани війни, але в народі пам'ять про неї живе, не слабшає біль втрат.

   Вічні між століттями ті, хто загинув у боях. Славні у віках живі безсмертні солдати, всі, хто сміливо йшов у бій, відстоюючи право на життя, свободу для майбутніх поколінь. І хоч війна вже давно відійшла в минуле, лише діти здатні зрозуміти значення подій, пропустити її через свою душу, залишити у пам’яті.

   Саме для того, щоб вшанувати пам'ять загиблих, щоб застерегти майбутні покоління від таких катастрофічних безглуздих втрат, створюються шкільні музеї.

Краєзнавчі музеї мають специфічні особливості освітнього і виховного впливу на учнів. Саме школі і в тому числі шкільному музею належить важлива роль у вихованні основ патріотизму. Музей формує та розвиває значущі цінності людини.   

  Важлива форма роботи музею – залучення його матеріалів у навчальній та позакласній роботі. Використовуються експонати музею, на матеріалах музею пишуться реферати та інші учнівські творчі роботи.

Шкільний історично-краєзнавчий музей «Надбання століть» заснований у 2005 році. За 10 років реорганізували експозиції, розширили матеріальну базу. Фонд музею складає понад 730 експонатів.  Культурно-історичну цінність мають 117 експонатів, художню цінність має 31 експонат.

В нашій школі історично-краєзнавчий музей «Надбання століть» представлений різними експозиціями. Серед них почесне місце займає експозиція, присвячена подіям Другої світової війни. Сьогодні хочемо звернути увагу на роль роботи шкільного музею у збереженні пам’яті про події Другої світової війни.

В тематичній експозиції музею представлені оригінали і копії документів, фотоматеріали,  солдатські каски, патронні і снарядні гільзи, особисті речі воїнів, деталі військової зброї, листи з фронту, вирізки з газет і журналів, спогади ветеранів про свій фронтовий шлях, книги, подаровані ветеранами війни.

 Стало традицією проведення зустрічей, лінійки пам’яті, уроків мужності з ветеранами війни. Як правило ці зустрічі супроводжуються виступами учасників художньої самодіяльності. Основна мета – показати мужність, героїзм, стійкість наших воїнів в період  війни.

  Важливе місце в патріотичному вихованні займає пошукова робота загону «Юністор». Вона багатогранна.  Пошуковці приймали участь в акціях «Вулиці та пам’ятники  розповідають», «Збережемо пам'ять про подвиг».

          Особливо цінною є робота над опрацюванням матеріалів  про Героя Радянського Союзу, мешканця селища Зоря  Дубрівного Петра Савелійовича,  ім’я якого носить вулиця та школа в селищі Зоря.

Пошуковий загін збирав  свідчення про односельців, учасників воєнних  подій для створення і оформлення «Книги пам’яті». Під час пошуком роботи було встановлено, що 16 односельців є зниклими безвісті. Встановлені прізвища 40 загиблих односельців, данні про яких не занесені до  Книги Пам’яті України (Донецької області, м.Костянтинівка, Костянтинівський район, том 1)

На основі вивчення епістолярної спадщини учасників бойових дій було досліджено повсякденне життя в умовах війни. Родичі Ноженка Петра Миколайовича, учасника бойових дій, передали до музейного фонду оригінали листів з фронту, довідки про бойовий шлях.

Досліджено бойовий шлях Шайного Віктора Івановича, який 17-річним парубком пішов на фронт і пройшов бойових шлях до Болгарії.

Окремою темою досліджено участь у подіях війни вчителів, учасників війни. Так Трихлеб Марія Федотівна у вересні 1942 року потрапила на каторжні роботи до Нмеччини. Визволили з табору полонених американці. Марія Федотівна була живим свідком зустрічі на Ельбі радянських та американських військ.

Також пройшли дорогами війни   Остапов Олександр Васильович, Хвостик  Іван Григорович

Проведена дослідницька робота та  складено список остарбайтерів, мешканців селища Зоря.  Відомі прізвища п’ятьох дівчат-остарбайтерів:  

·                       Шайнога Марія Григоріївна

·                       Сидорова Клавдія Іллінічна

·                       Митрохіна Софія Федотівна

·                       Найда Катерина

·                       Дурманова Тетяна

Пошуковий  загін «Юністор»  віднайшов дані про мешканця села Зоря Козицького Франца Павловича. Матеріал записано зі слів його доньки Громової Раїси Францівни. 1 вересня 1941 року пішов до лав Червоної армії. У 1943 році родина отримала звістку, що він зник безвісті.

 Встановлено  відомості про зниклого без вісті Янченко Миколу Прохоровича. На підставі знайдених пошуковим загоном фактів, на меморіальну дошку пам’яті «Загиблим односельчанам» рішенням сходу громади було занесено ім’я  односельця.

На підставі інтерв’ю «дітей війни» досліджено життя дітей воєнного покоління, їхнє повсякденне життя.

В тісній співпраці з НТУ «Інтелект», проведені історичні дослідження. Учні захистили дослідницькі роботи на теми: «Партизанський рух в Костянтинівському районі», «Їх іменами названі вулиці»

Ястреб О. ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

Ястреб Ольга

ученица 10-А класса

Краматорской ОШ I-III ст. № 10

с профильным обучением

Краматорского городского совета

Донецкой области

 «Мы помним……»

Мы много слышали о событиях Второй мировой войны. Но хочется в канун 70-летия ее окончания еще раз вспомнить о тех, кто добыл нам Победу.

В истории нашего народа были страшные 40-е годы ХХ столетия. 22 июня 1941 года Германия без объявления войны вероломно вторглась в пределы СССР.

В боях за Краматорск погибли и умерли от ран около 750 советских воинов, которые захоронены в 11 братских и 5 индивидуальных могилах. Наши земляки принимали участие в боях на всех фронтах, в партизанском и подпольном движении, самоотверженно работали в советском тылу.

В нашей Краматорской ОШ № 10 создан музей Второй мировой войны.  Учащимися нашей школы под руководством педагога-организатора Глебовой Натальи Александровны проведена большая работа по сбору материала о наших земляках, познавших все ужасы войны. Мы беседовали с очевидцами, родственниками погибших и умерших участников войны, знакомились с документами, семейными фотографиями.

В нашем музее собран богатый материал о  более  чем 200 участниках тех страшных событий – жителях нашего города,  прилегающего к школе поселка Беленькая, родственниках наших учителей, учеников.

И в этой работе мне хочется рассказать об участии наших земляков– краматорчан в приближении Победы нашего народа в самой страшной войне. Это и Жерненков Владимир Александрович(1922-1975), и Роменский  Константин  Михайлович (1924 – 2014) -    участники боевых действий  Второй мировой войны. В 1943 году  Константин Михайлович принимал участие в боях за освобождение города  Краматорска. Это отец и свекр нашего учителя трудового обучения Роменской Натальи Владимировны. Наталья Владимировна рассказывает, что все скупые данные об отце она узнала благодаря его автобиографии, случайно найденной в маминых бумагах. В юности мы не придаем внимания нашим близким, считая, что они вечны и всегда найдется время узнать о них, но чаще время бывает с нами беспощадно.

Шкодина Мария  Евстафьевна (1930 года рождения) -  Ребенок  войны – мама нашего учителя географии Диденко Светланы Михайловны.

Марченко  Алексей  Максимович (1914–1996) - участник боевых действий  Второй мировой войны – дедушка нашего лаборанта Решетняк Анны Анатольевны– был призван на фронт 25.06.1941г. и дошел с боями до Берлина.

Ященко  Александр  Корнеевич (1913–1972) - участник боевых действий  Второй мировой войны, житель нашего города. Ушел на фронт в первые  дни войны и закончил ее с Победой.

Шумянская Анна Ивановна (1928 – 2014) - ребенок  войны, работник тыла – жительница поселка Беленькое.

Чайка Мария  Иосифовна ( 08.10.1922 года рождения)- труженица  тыла, жительница поселка Беленькое.

Кравченко Григорий  Александрович (1920 – 2004) - участник боевых действий Второй мировой войны, житель поселка Беленькое.

Угнивенко Мария  Демьяновна (29.04.1930 года рождения), ребенок  войны, жительница поселка Беленькое.

Гейер  Тамара  Александровна (1921 года рождения), - участник Второй мировой войны, военный  медик, жительница нашего города.

Мысин  Владимир  Федорович (23.05.1924 года рождения) - участник боевых действий  Второй мировой войны, житель поселка Беленькое.

Война – это страшное событие в жизни каждого. К несчастью война не щадила никого…  Но к счастью пришла Победа. Мир  был освобожден от фашизма. И немалая заслуга в этой победе принадлежит и жителям Донецкого края и нашего города Краматорска. Более 22 тыс. краматорчан были награждены орденами и медалями. 23 воина удостоены звания Героя Советского Союза, 6 человек стали полными кавалерами ордена Славы.

И я горжусь своими земляками, победившими врага в те суровые военные годы.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1.                Лях Р, Никольский В.,.Нестеров В., Лихачев Л.,.Беспалов Н. История родного края. – Донецк: Издательство «Фирма «Кардинал», 1999.

2.Краеведческий журнал «Бахмутський часопис». Г. Артемовск, 1996-1999гг.

3.Малоизвестные страницы истории города Краматорска. Краеведческий сборник музея истории города. Краматорск, 1998г.

4.Материалы экскурсий в городском музее истории города Краматорска.

5.Материалы музея Второй мировой войны Краматорской ОШ № 10.