Село
Покровське і покровчани в роки німецької
окупації
У кожного з нас є своя мала батьківщина, де ми народилися, вчились, виросли та зробили свої перші дорослі кроки. Для всіх покровчан таким місцем є наше рідне село Покровське, яке по праву вважається одним із найстаріших сіл Донецького краю. У 2015 році село відзначить свою 243-ю річницю народження. Його історія багата на події. Неабияку роль у збереженні
морально – духовних цінностей народу
відіграють музеї. При Покровському НВК працює музей
«12 відважних», в якому містяться матеріали про діяльність «Каровської
Спілки піонерів» – єдиної в Україні
дитячої підпільної організації, яка в
роки війни боролася з ворогами. Працюючи
екскурсоводом у музеї, відвідуючи заняття гуртка «Юні музеєзнавці», я зрозуміла, як важливо для історії, для
прийдешніх поколінь збереження історичної пам’яті
Тема дослідження: «Село Покровське і покровчани в
роки німецької окупації». Об’єктом дослідження стали події історії села Покровське з листопада 1941 року по вересень 1943 року.
Мета роботи: дослідження однієї з найтрагічніших і найгероїчніших
сторінок історії рідного села – німецької окупації.
Працюючи над даним дослідженням, ми зустрілися з 10 жителями села, свідками німецької окупації. Під час зустрічей ми вели фото та відео
зйомку, відвідали Покровську сільську раду та Артемівський краєзнавчий музей, вивчили матеріали, наявні в шкільному
музеї «12 відважних» та в мережі Інтернет.
Два роки село та його жителі перебували під владою
гітлерівців, мужньо захищали свої родини, своє рідне село, свою Батьківщину. На жаль, з
плином часу все менше залишається людей,
які були очевидцями цих подій. Тому тема нашого дослідження набуває особливої
актуальності. Актуальність нашої роботи
полягає ще й у тому, що ця сторінка історії села мало досліджена .
Село
Покровське було окуповано фашистами 14
листопада 1941 року. З історичних джерел та свідчень
очевидців ми прийшли до висновку, що політика окупантів була спрямована на
фізичне винищення місцевих жителів, перетворення їх на робочу силу, духовне вихолощення й деградацію мешканців окупованих районів, вандалізм
щодо їх культурних цінностей. Протягом всього періоду окупації фашисти та
поліцаї грабували місцеве населення. У книзі Татаринова С.Й .та Лєвітова Е.В.
читаємо: «Почалося полювання за свинями, курями, яйцями , всякими харчами»[ 13 ]Окупанти забирали домашніх
тварин, залишаючи місцевих жителів без засобів для існування. Звичайно, такі дії
призвели до фізичного виснаження місцевих жителів, особливо дітей. Про це при зустрічах говорив і кожен очевидець
тих подій . Вони згадують, що окупанти вели себе як господарі і відразу вдалися
до залякування місцевого населення. Допомагали фашистам у здійсненні
вбивств та злочинів деякі місцеві
жителі, які ставали на бік фашистів. За наказом поліцая Нагрудного Івана були
розстріляні комуністи – колгоспники Клименко Агафія , Лагер Марія з сином,
комсомольцем Миколою. Був убитий колгоспник Анацький, повішений учень школи
Вася Суменко, який за спогадами Нескоромної А.М., висів цілий місяць. Було
розстріляно декілька невідомих, що зайшли без документів в Покровське, які так
і залишились невідомими.
Особливо страждали під час
німецької окупації діти. За спогадами дітей війни, фашисти примушували їх
працювати, били за найменший вияв непокори чи просто без будь –яких причин,
постійно залякували . Проте були деякі окупанти, які ставилися до місцевого населення
з гуманністю. Такі давали дітям їжу та лікували їх.
Ці дії окупантів, звичайно, зустрічали опір з боку
місцевого населення. В селі була створена єдина в Україні дитяча підпільна
організація «Каровська спілка піонерів». До загону увійшли семеро юнаків і п’ять дівчат.
Командиром загону одноголосно був обраний Вася Носаков .Члени «Каровської Спілки
піонерів» розповсюджували листівки, збирали зброю, здійснювали диверсії проти
ворога, допомагали в звільненні військовополонених з концтабору м. Артемівськ. Після звільнення села хлопці
–каровці пішли на фронт та стали синами полку. Шестеро з них героїчно загинули.
Нами записані спогади каровців Олени
Нікуліної, яка нині мешкає в с. Бахмутське,
та Прокопенка Анатолія, який проживав в м. Артемівськ. Біля школи , як нагадування прийдешнім поколінням про подвиг, стоїть пам’ятник
Васі Носакову, а при Покровському НВК працює музей «12 відважних».
5 вересня 1943 року
ввечері бійці 225 –а і 226-а дивізії
визволили село Покровське від фашистів. Це було справжньою радістю для місцевих
жителів.
Залишаючи село,
фашисти спалили спалили будівлю школи, магазини, зірвали і спалили вальцовий
млин, міст, спалили колгоспні будівлі та
більше 50 будинків жителів села. Вороги залишили після себе одні руїни та
згарища. Про це згадують всі опитувані нами
респонденти.
В результаті дослідження ми прийшли до висновків:
·
Німецька окупація негативно позначилася долях та здоров’ї жителів села, оскільки
окупантами не були створені елементарні умови для життєдіяльності людей: продукти харчування реквізувалися німцями, не надавалася медична
допомога місцевому населенню( крім поодиноких випадків) Звичайно,
такі дії призвели до фізичного виснаження місцевих жителів, особливо дітей.
·
Негативно окупація позначилася і на моральному стані
місцевих жителів, що зумовлено жорстоким ставленням окупантів до місцевого
населення. Моральний стан жителів села багато в чому
був детермінований німецькою фашистською владою.
·
Загальні
збитки, завдані окупантами, становили 2 мільйони 730 тис. карбованців: повністю
знищене сільськогосподарське виробництво( рільництво, тваринництво), зруйновано
ферми, маслобійню, вальцевий млин,
магазини. спалено 50 хат мирних
жителів .
·
Німецька
окупація негативно позначилася на системі освіти підростаючого покоління :
школа працювала, але більшість дітей не навчалися, не працювали клуб,
бібліотека.
·
Німецька окупація негативно вплинула на демографічну
ситуацію як у всій Україні, так і в селі Покровське. Це зумовлено
загибеллю великої кількості чоловічого
населення села.
Часи змінюються, але незмінними залишається
патріотизм, працелюбність, мужність , відданість людям та рідному селу. Серед
жителів нашого села немало особистостей, які
стали прикладом для молоді,
майбутніх поколінь. Буде жити пам'ять
про них, буде жити рідне село. Саме в
цьому і полягає основний аспект
актуальності нашого дослідження.
1.Ф. Вігдорова , Л. Печернікова « 12 відважних» .
2. М. Гранберг « Это было в селе Покровском» .
3. Грідіна М. «Чинники патріотизму
українського народу в роки Великої Вітчизняної війни» // «Історичні
і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., -с.67.
4. В. Дем’яненко « Сини полків» .
5. Добров П. Історична пам'ять та уроки минулого // «Історичні і політологічні дослідження », № 1
(41), 2009 р., - с.12.
6.Коваль
М.В. 1941-й рік і проблеми історичної памяті / М.В.Коваль // Сторінки воєнної
історії України: Зб. наук. статей. – К., 2003. – С.5.
7. Історія міст і сіл УРСР. Донецька область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
8. Ніколаєць Ю. у «Політичні
настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 –
липень 1942 рр.)» «Історичні і
політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., - с. 56.
9.Спогади жителів села Покровське – свідків німецької окупації .
10. Овчіннікова Я. « Діти та підлітки Донбасу в умовах Великої Вітчизняної війни
(1941-1945 рр.).
11.Спогади старожила с. Покровське Нагорного
Тимофія Євстафійовича в авторському
рукопису Єни Олексія Івановича.
12.О. Стяжкіна, В. Носков « Образ початку Великої Вітчизняної війни у
свідомості дітей воєнного покоління» // «Історичні
і політологічні дослідження », № 1 (41), 2009 р., -с.139.
13.С.Й. Татаринов , Е. В. Лєвітов « Покровське – найдавніше село Бахмутського
краю», - м. Артемівськ, 2010 рік .
14. С.Й. Татаринов,
Н. І. Тутова «Суспільно – політичне та духовне життя в окупованому Артемівському районі та м. Артемівську( 1941
-1943 р.)» // «Матеріали обласної науково –краєзнавчої практичної конференції,
присвяченої 65 – ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945
років»- ,м. Донецьк,2010 рік, с.20.
Інтернет – ресурси
http://topreferat.znate.ru/docs/index-5425.html?page=175
http://www.donbass.dn.ua/2002/5/20234/20234-01.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар